МАДОННО МОЯ...



Категории Павло Тичина ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1920р.

Оригинал I. Мадонно моя, Пренепорочна Марiє, прославлена в вiках! На наших самотнiх вiвтарях лиш вiтер вiє... Пройди над нами з омофором, заридай над селом. — Уже ми Тобi анi пiснь, нi псалом не воспоєм диким хором. - Жона вiдважна, дiва грiховна гряде до нас. Нагая — без одежi, без прикрас — чарує, мов та рожа повна. Схились, Мадонно, на причiлок останньоï хати в селi. Усмiхнись — i пiйди собi геть по рiллi, одганяючись од куль, як од пчiлок... II. Вже славлять, спiвають нове iм'я. (Ave, Маriа, Калино моя!) Iде i смiється: життя! квiток! Сонце на скрипку, хмарки у танок. На бедрах, як струнах, лежить рука. Здрастуй, дiвчино, — чия ж ти така? Скажу — не скажу я: усiх, твоя... (Аvе, Маriа, Калино моя!) III. Мадонно моя, Мати Пречиста, мiй Цвiте Голубий! Вступає в вiк новий душа чиста. Замiсть лелiï рожу цiлують уста. А все ж, як Петро вiд Христа, вiдректися вiд Тебе не можу. Iз ким тепер, в яку годину молодий вiдмолодюсь? Невже ж нi раз не помолюсь за моє кохання, за людину? Дзвенить залiзо. Мовчать бетони. За лiтами лiта. Брини ж у серцi, Мрiє Золота, на рiзнi тони... IV. Не з каменю, не з мармору — з простого залiза. — Нiжна, вiдважна, о де ж твiй хiтон? Де риза злототканная, скорбнi твоï очi? — Струнна осанна, волошковий тон. До ночi працюватимем в полi, як у храмi. Спiй — наливайся житам в унiсон! З пiснями, з поцiлунками стрiнуть нас мадонни. Пiзнiй... залiзний... над персами сон...
МАДОННО МОЯ...